Баптисти: поборники релігійної свободи

«…ви покликані до свободи; тільки щоб свобода ваша не стала приводом догоджати тілу, але любов’ю служіть один одному».
Галатів 5:13

Відомий баптистський пастор Джордж В. Труетт (1867–1944) у проповіді про баптистів і релігійну свободу навів слова американського історика Джорджа Бенкрофта: «Свобода совісті, необмежена свобода розуму від самого початку була здобутком баптистів».

Труетт також процитував англійського філософа Джона Локка: «Баптисти були першими поборниками абсолютної свободи — справедливої та істинної свободи, рівної й неупередженої свободи».

Боротьба за релігійну свободу

Баптисти справді були серед провідників боротьби за релігійну свободу, але ця боротьба тривала довго й коштувала їм дуже дорого. Насправді релігійна свобода була і залишається великою рідкістю. У перші роки християнського руху державні посадовці жорстоко переслідували християн. Упродовж Середньовіччя та доби протестантської Реформації релігійної свободи практично не існувало, оскільки і Римо-католицька, і протестантські церкви залучали державну владу до переслідування тих, хто не погоджувався з їхнім ученням.

В Англії Томас Гелвіс (бл. 1556–1616), якого вважають першим баптистським пастором на англійській землі, наважився заперечити претензію короля на владу в релігійних справах. У 1612 році Гелвіс написав брошуру «Таємниця беззаконня» і надіслав підписаний примірник королю Якову I. У власноручному написі він проголосив: «Король — смертна людина, а не Бог, тому він не має влади над безсмертними душами своїх підданих, щоб установлювати для них закони й постанови та ставити над ними духовних володарів».

За це сміливе проголошення баптистських переконань щодо релігійної свободи король Яків ув’язнив Гелвіса, і той помер у в’язниці — за справу релігійної свободи не лише для баптистів, а для всіх людей. Багато інших також страждали заради цієї справи. Наприклад, Джон Буньян (1628–1688), автор «Подорожі пілігрима», багато років перебував в англійській в’язниці, тому що як баптистський пастор не погоджувався з обмеженнями релігійної свободи.

В Америці Роджера Вільямса (1603–1683) переслідували за його погляди на релігійну свободу. У січні 1636 року він утік із Массачусетсу й знайшов притулок у друзів із числа корінних жителів. Навесні він заснував колонію Род-Айленд, гарантувавши свободу совісті всім її громадянам. Він також допоміг заснувати першу баптистську церкву в Західній півкулі.

Проте в Новому Світі релігійна свобода залишалася рідкісним явищем. Баптисти розгорнули боротьбу за неї вздовж усього східного узбережжя. Державні посадовці публічно шмагали, ув’язнювали й штрафували баптистів, а люди, ворожі до їхньої справи, били й висміювали їх.

Зрештою завдяки зусиллям таких провідників, як Ісаак Бекус (1724–1806) у Новій Англії та Джон Ліланд (1754–1841) у Вірджинії, голос баптистів разом із голосами інших було почуто. За переказами, Ліланд зустрівся з Джеймсом Медісоном під дубом в окрузі Орандж, штат Вірджинія, і домігся від Медісона обіцянки працювати над поправкою до нової Конституції, яка забезпечила б релігійну свободу.

Конституцію Сполучених Штатів, яка спочатку мала серйозний недолік — відсутність гарантії релігійної свободи, — під керівництвом Медісона було доповнено такою гарантією. Уперше в історії держава надала своїм громадянам повну релігійну свободу.

Підстави релігійної свободи

Чому баптисти були готові заплатити таку високу ціну за релігійну свободу? Чому вони не задовольнилися простою терпимістю, а боролися за свободу не лише для себе, а для всіх? Відповідь міститься в основних баптистських переконаннях щодо природи християнської віри.

Відданість баптистів релігійній свободі тісно пов’язана з іншими біблійними істинами, що складають мозаїку баптистської віри та практики. Свобода є їхньою невід’ємною складовою.

Свобода йти за Христом. Біблія відкриває, що Ісус як Господь закликає людей іти за Ним (Матвія 7:21–27; 16:24–25). Проте це слідування повинно бути добровільним, а не примусовим. Люди також мають бути вільними йти за Христом без перешкод з боку церкви чи держави. Спасіння в Христі приходить через відповідь віри на Божий благодатний дар Його Сина (Ефесян 2:8–10). Свободу проголошувати, чути й приймати цю Добру Новину ніколи не слід обмежувати.

Свобода читати й тлумачити Біблію. Біблія є авторитетом у питаннях віри та практики. Баптисти наполягають, що кожна людина, яка відповідає вірою на Христа, стає віруючим-священником і одержує від Бога здатність розуміти й застосовувати Біблію під керівництвом Святого Духа. Ні церковна, ні державна влада не повинна перешкоджати вивченню Біблії або диктувати, чого вона навчає. Кожна людина має бути вільною робити це самостійно.

Свобода приймати хрещення. Баптисти наполягають, що хрещення повинно здійснюватися лише над тією людиною, яка добровільно присвятила себе вірі в Христа (Римлян 6:3–5; Колосян 2:12). Нікого не можна примушувати до хрещення. Так само ніхто не повинен перешкоджати людині, яка добровільно вирішила охреститися.

Свобода обирати й підтримувати церкву. Біблія навчає, що церква є добровільним братством охрещених віруючих у Христа, які добровільно підтримують її служіння (Дії 2:47; 2 Коринтян 9:7). Тому баптисти рішуче виступають проти державної церкви та проти використання податкових коштів для фінансування церковного служіння.

Свобода керувати церквою. У Христі й через Святого Духа віруючі-священники здатні самі керувати собою в автономній церкві (Дії 6:1–6; 13:1–3; 1 Коринтян 5:1–13). Тому вони мають бути вільними робити це без контролю з боку церковної чи державної влади, доки не створюється загроза громадському здоров’ю та безпеці.

Свобода свідчити й служити. Баптисти вірять, що віруючі-священники відповідальні ділитися Євангелієм з іншими та служити їм в ім’я Христа. Тому баптисти наполягають, що люди повинні мати свободу євангелізувати й служити без втручання будь-якої людської влади (Дії 5:29–42).

Застосування релігійної свободи

Баптисти минулого заплатили велику ціну, допомагаючи забезпечити релігійну свободу для всіх. Що повинні робити сучасні баптисти з цією дорогоцінною спадщиною?

Охороняти релігійну свободу. Вічна пильність є ціною свободи, зокрема релігійної. Те, що багато поколінь здобували жертовністю, можна через недбалість утратити лише за одне-два покоління.

Продовжувати боротьбу за релігійну свободу. Багато людей у світі й досі живуть там, де релігійної свободи немає. Переслідування з боку релігійної та державної влади триває.

Відповідально користуватися релігійною свободою. Користуйтеся свободою, старанно вивчаючи Біблію, підтримуючи свою церкву, ділячись Євангелієм з іншими та живучи відповідно до вчення Ісуса.

Підтримувати відокремлення церкви від держави. Природним наслідком релігійної свободи є доброзичливе відокремлення релігійних організацій від державної влади. Баптисти були поборниками цього принципу й повинні й надалі його захищати.

Використовувати свободу на благо інших. Павло писав: «Ви покликані до свободи; тільки щоб свобода ваша не стала приводом догоджати тілу, але любов’ю служіть один одному» (Галатів 5:13). Отже, ми повинні користуватися свободою не егоїстично, а для служіння потребам людей у всьому світі.

Висновок

Наражаючись на велику небезпеку й приносячи величезні жертви, баптисти допомогли забезпечити релігійну свободу для безлічі людей цього покоління. Тепер сучасні баптисти повинні допомогти зберегти цю дорогоцінну спадщину для майбутніх поколінь.

«Неможливо дати визначення баптистам окремо від їхньої відданості принципу повної релігійної свободи».
Вільям Р. Естеп
Why Baptists?