Баптисти та місії

«Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів».
Матвія 28:19–20

Баптисти в усьому світі віддані місіонерській діяльності та євангелізації. Ці два поняття взаємопов’язані, але відрізняються одне від одного. Євангелізація полягає в тому, щоб словом і ділом ділитися з людьми Євангелієм Ісуса Христа. Хоча кожен християнин справді має місію, місіонерська діяльність передбачає посилання людей для звіщення Євангелія тим, з ким вони за звичайних обставин не мали б контакту. Бути посланим Ісусом на місію є частиною того, що означає йти за Ним (Івана 20:21).

Історія баптистських місій

Сьогодні баптисти є місіонерським народом. Проте так було не завжди, особливо щодо місій серед людей у віддалених місцевостях і в інших культурах. Колись баптисти зосереджувалися на євангелізації людей, які жили поруч і були подібними до них за мовою, культурою та географічним розташуванням.

Однак наприкінці XVIII століття всесвітні місії почали відігравати важливу роль у баптистському житті. Одним із провідників цієї зміни був Вільям Кері — пастор в Англії, який поєднував служіння з іншою працею. Кері був блискучим дослідником Біблії, мов і культур світу. Вивчення Біблії переконало його, що Бог бажає, аби люди всюди почули Євангеліє. Інші баптисти об’єдналися й восени 1792 року заснували Баптистське місіонерське товариство. Товариство направило Кері місіонером до Індії.

Місіонерський дух поширився й до Америки. Енн Гасселтін Джадсон та її чоловік Адонірам разом із Лютером Райсом у 1812 році були призначені конгрегаційними місіонерами до Індії. Під час морської подорожі до Індії та невдовзі після прибуття ретельне вивчення Біблії привело їх до баптистських переконань. Райс повернувся до Сполучених Штатів, щоб заручитися підтримкою баптистів для подружжя Джадсонів. Значною мірою завдяки його зусиллям баптисти створили свою першу загальнонаціональну організацію, присвячену місіям.

Баптисти продовжували місцеві й внутрішні місії, але водночас ставали всесвітнім місіонерським народом. Сьогодні десятки баптистських місіонерських організацій у багатьох країнах направляють і підтримують тисячі місіонерів у всіх частинах світу.

Підстави для місіонерської діяльності

Більшість баптистів наполягає, що біблійне вчення робить місії обов’язком, а не справою особистого вибору, і що добровільна співпраця окремих людей та церков у місіонерській діяльності відповідає практиці новозавітних церков. Вони створюють організації для здійснення місій у всесвітньому масштабі.

Віра в панування Христа є основоположною для баптистів. Христос як Господь наказав нести Євангеліє всім людям і всюди (Матвія 28:18–20; Дії 1:8). Крім того, Ісус подав приклад місіонерського служіння та закликає нас іти за Ним (Матвія 4:19; 16:24; Луки 9:59; 1 Петра 2:21).

Баптисти вірять, що Біблія є авторитетом у питаннях віровчення та церковного устрою. Біблія є місіонерською книгою, а не лише книгою про місії. Від її початку в Бутті (12:1–3) до завершення в Об’явленні (5:9; 7:9) Біблія виявляє Боже бажання, щоб усі народи світу пізнали Його та Його спасіння. Щоб поширювати цю Добру Новину, християни мають бути послані звіщати слово спасіння (Римлян 10:8–15). Вони йдуть у силі Святого Духа (Дії 1:8), знаючи, що кожен, хто повірить в Ісуса, може бути спасенний (Івана 3:16; Римлян 10:13).

Біблія свідчить, що перші послідовники Христа підтримували місіонерську діяльність. Вони проголошували, що Євангеліє призначене для всіх людей у всіх місцях. Свої слова вони підтверджували ділами. Перші церкви посилали місіонерів, які долали географічні, мовні та культурні бар’єри, поширюючи Євангеліє (Дії 13 і далі). Ми повинні наслідувати їхній приклад.

Види місіонерської діяльності

Місіонерська діяльність включає особисте свідчення й заснування церков, а також різні види служіння, зокрема медичне, освітнє та сільськогосподарське. Усі вони передбачають звіщення Євангелія.

Раніше місії розглядали переважно з погляду конкретних місцевостей, і місіонерів направляли працювати на місцевому рівні, у межах асоціацій, регіонів, країн або за кордоном. Хоча така практика й досі поширена, географію вже не вважають єдиним принципом організації місій. Де б не перебували люди, які не знають Євангелія, там є поле для місіонерської діяльності.

Колись від християн, направлених на місіонерське служіння, очікували, що вони присвятять йому все життя. Професійні місіонери повного часу й надалі залишаються життєво важливою частиною місій. Проте сьогодні до місіонерської діяльності залучено також багато інших людей, зокрема короткострокових місіонерів і волонтерів.

У минулому участь церков у місіях здебільшого полягала в надсиланні коштів і заохоченні християн до місіонерського служіння. Сьогодні церкви продовжують це робити, але багато з них також безпосередньо беруть участь у місіонерській діяльності. Вони регулярно направляють групи для здійснення різних видів місіонерського служіння. Деномінаційні організації можуть допомагати координувати ці зусилля.

Окрім церков, місіонерське служіння здійснюють баптистські навчальні заклади, установи опіки над дітьми та медичні центри. Баптистські організації, що складаються з волонтерів, також можуть ефективно виконувати місіонерську працю.

Баптисти в усьому світі дедалі активніше беруть участь у місіях. Колись багато регіонів лише приймали місіонерів, але сьогодні вони також активно посилають їх.

Підтримка місій

Баптисти підтримують місії різними способами. Церкви передають частину десятин і пожертвувань своїх членів місіонерським організаціям, фінансують власну місіонерську діяльність і закликають християн замислитися, чи не кличе їх Бог до місіонерського служіння.

Різні баптистські деномінаційні установи допомагають підтримувати місії. Місіонерські ради й товариства навчають і підтримують як професійних місіонерів, так і волонтерів. Конвенції та союзи заохочують фінансову й молитовну підтримку місій. Жіночі організації ефективно здійснюють місіонерську освіту, молитву, збір коштів і практичну місіонерську діяльність. Коледжі, університети й семінарії готують місіонерів, проводять місіонерські конференції та пропонують навчальні курси з місіології.

Окремі баптисти відіграють важливу роль у підтримці місій. Вони моляться за місіонерів і підбадьорюють їх, жертвують кошти на підтримку місіонерів та місіонерської діяльності, а також віддають своїх синів і дочок для здійснення місій.

Фінансова підтримка місій серед баптистів завжди є добровільною. Водночас людей наполегливо закликають жертовно жертвувати на місії. Баптистська деномінація розробила різні способи, зокрема Кооперативну програму, для спрямування добровільних пожертвувань на місіонерську діяльність.

Виклики для місій

Сьогодні, як і в минулому, місії стикаються з викликами. Деякі з них виникають усередині баптистської спільноти. Крайні погляди на передвизначення та автономію помісної церкви послаблюють підтримку місій. Окремі люди й церкви, зосереджені лише на власних потребах замість всесвітнього бачення, можуть не виконувати біблійного місіонерського наказу. Конфлікти всередині деномінації загрожують відвернути увагу від місій і підірвати їхню підтримку.

З іншого боку, заплутане поєднання різних тенденцій створює серйозні зовнішні перешкоди. Зростання націоналізму разом із відродженням світових релігій у багатьох місцях ускладнює місіонерську діяльність. На місії також впливають світогляди, які перешкоджають євангелізації, зокрема матеріалізм, релятивізм та універсалізм. Використання застарілих методів місіонерської праці знижує її ефективність.

Можливо, найбільшим викликом є забезпечення достатніх фінансових ресурсів і працівників для задоволення величезної місіонерської потреби світу. Ісус сказав: «Жниво справді велике, та робітників мало». Це залишається правдою й сьогодні. Тому молімося, як навчав Ісус, щоб Господь жнив «вислав робітників на Своє жниво» (Матвія 9:37–38).

Висновок

Баптисти написали й продовжують писати велику главу в історії місій. Проте ще багато чого належить зробити. Коли баптисти працюють на місіонерських полях світу, жертвують на них і моляться за них, Бог може використати їх, щоб докорінно змінити життя мільйонів людей.

«Найгрубішою єрессю, у якій може бути винна церква, є ігнорування або відкидання свого місіонерського обов’язку».
Г. Е. Дана
A Manual of Ecclesiology, с. 233