Баптисти: Священство віруючого чи віруючих?

«Але ви — вибраний рід, царське священство, народ святий, люд Божої власності, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивного світла».
1 Петра 2:9

«Кожен віруючий є священником: перед Богом — за себе самого, а також у піклуванні про інших віруючих і про людей у світі, за яких помер Христос».
З книги «Ми, баптисти», Джеймс Лео Гарретт-молодший (головний редактор)

Декому твердження, що баптист є священником, звучить дивно. Але ми є священниками. Кожен із нас. Справді, баптисти наполягають, що всі, хто вірить в Ісуса як Господа і Спасителя, є священниками — віруючими-священниками. Поняття священства віруючих є основоположним для баптистів. Як і щодо деяких інших важливих для баптистів переконань, ми по-різному тлумачимо значення цього поняття, але всі дорожимо біблійною істиною про священство віруючих.

Що означає бути священником?

Бути священником означає мати як можливості, так і відповідальність. У Старому Завіті священник посідав особливе місце в поклонінні Богові. Священники відповідали за певні аспекти поклоніння, зокрема за принесення тварин у жертву. Вони служили посередниками між народом і Богом.

Однак лише Первосвященникові, головному священникові, дозволялося входити до Святого Святих у юдейському храмі. Це особливо святе місце було відділене від решти храму, інших священників і тих, хто поклонявся, великою завісою.

З життям, смертю та воскресінням Ісуса все це змінилося. Жертвоприношення тварин більше не було належним, бо Христос, Агнець Божий, віддав Себе як жертву за гріх. Це була одноразова й остаточна жертва.

Під час розп’яття Ісуса велика завіса в храмі «роздерлася надвоє, від верху аж додолу» (Матвія 27:51, NIV), що вказувало: Ісус, великий Первосвященник, тепер є Посередником між Богом і людством. Священники старозавітного типу більше не були потрібні. Справді, усі, хто вірить в Ісуса, стають священниками й мають безпосередній доступ до Бога. Людські посередники більше не потрібні. Ми можемо безпосередньо приходити до Бога в молитві, сповіданні, хвалі та поклонінні. Яка велика можливість!

Але бути священником також означає нести відповідальність. У Старому Завіті священник у певному розумінні представляв Бога перед народом. Сьогодні віруючий-священник відповідає за те, щоб ділитися своїм пізнанням Бога з іншими людьми — і словом, і ділом.

Віруючий-священник зобов’язаний свідчити про Божу любов, явлену в Ісусі Христі, і виявляти Божу любов, служачи людям у Його ім’я. Баптисти виконують цю відповідальність у різні способи, зокрема через євангелізацію, місії, служіння та суспільну діяльність на благо інших.

Звідки походить поняття священства віруючих?

Мартіна Лютера, одного з провідників протестантської Реформації, часто пов’язують із поняттям священства віруючих. Лютер виступив проти наголосу Римо-католицької церкви на особливій ролі римо-католицьких священників.

Лютер наполягав, що кожен віруючий є священником і має безпосередній доступ до Бога. Він не закликав усунути служіння пасторів, але вказував, що священницьке служіння належить усім людям, а не лише пасторам. Ще до того, як Лютер з’явився на європейській церковній сцені, різні християнські групи наголошували на священстві віруючих.

Однак баптистське поняття священства віруючих походить не з учення Лютера чи будь-якої християнської групи, а з Нового Завіту. На підставі різних новозавітних уривків баптисти наполягають, що кожна людина, яка вірить у Господа Ісуса Христа, має безпосередній доступ до Бога. Кожна людина безпосередньо відповідальна перед Богом. Кожна має ділитися Божою любов’ю.

Священство віруючого

У баптистському розумінні священство кожного віруючого тісно пов’язане з іншим поняттям — компетентністю душі. Кожна людина має дану Богом здатність пізнавати Божу волю й чинити за нею. Рішення йти за Христом як Господом і Спасителем є особистим рішенням; ніхто не може прийняти його за іншу людину. Бути віруючим-священником — це Божий дар, а не людське досягнення; він приходить разом зі спасінням.

Кожен віруючий-священник відповідає за власні вчинки. Окремі віруючі можуть безпосередньо приходити до Бога без допомоги будь-якого посередника. Люди можуть і повинні самостійно читати й тлумачити Біблію, не дозволяючи релігійним посадовцям диктувати їм, у що вірити.

Усі віруючі-священники рівні між собою в Христі (Галатів 3:26–28). Є лише один Первосвященник — Ісус Христос (Євреїв 7:23–8:13).

Кожен віруючий-священник відповідальний за відданість Христові та за свідчення про Христа словом і ділом. Як висловився Петро, ми покликані «звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивного світла» (1 Петра 2:9, NIV).

Отже, церква має не лише одного священника. Потенційно вона має багатьох, які звіщають про Божу любов і прощення та виявляють турботу й співчуття одне до одного.

Священство віруючих

Новий Завіт також говорить про священство віруючих. Віруючі-священники є частиною Христового тіла. Вони утворюють спільноту віруючих. Хоча кожен віруючий-священник особисто відповідальний перед Богом, усі віруючі-священники пов’язані між собою як брати й сестри в Христі.

Цей спільнотний вимір священства віруючих підкреслює, що християнське життя передбачає спілкування з іншими віруючими. Таке спілкування підбадьорює віруючого й допомагає йому в християнському зростанні та служінні. Як сумно й важко було б жити християнським життям у відокремленні від інших віруючих.

Спільнота віруючих-священників також допомагає тлумачити Біблію та розуміти Божу волю. Хоча кожен віруючий-священник може й повинен сам читати та тлумачити Біблію, компетентний і мудрий віруючий шукатиме розуміння й поради в інших віруючих-священників. Досліджуючи вчення віруючих-священників минулого та звертаючись до мудрості сучасних віруючих, люди отримують допомогу в розумінні Біблії та Божої волі.

Баптистська модель церкви ґрунтується на понятті священства віруючих. Церква складається з людей, які скористалися даною Богом компетентністю, повірили в Ісуса як Спасителя й Господа та добровільно приєдналися до певної спільноти віруючих.

Кожен віруючий-священник у цій спільноті рівний усім іншим. Тому ніхто не має влади над усіма. Рішення приймає спільнота священників, яка прагне пізнати волю Глави церкви — великого Первосвященника Ісуса Христа. Вони роблять це через молитву, вивчення Біблії, роздуми, обговорення та прийняття рішень.

Висновок

Отже, як правильно: священство віруючого чи священство віруючих? Це не «або/або», а «і/і».

Вислів «священство віруючого» передає біблійний наголос на особистості та компетентності душі. Вислів «священство віруючих» передає біблійний наголос на спільноті та братерському спілкуванні.

Упродовж історії в усіх сферах життя існувала напруга між особистістю і групою. Баптисти також не уникли цієї напруги. Ми чинимо мудро, коли не підносимо одне над іншим, а прагнемо зберігати між ними рівновагу.