Ісус — Господь

«…і кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь,
на славу Бога Отця».
Филип’ян 2:11

Слово «господь» має різні значення і кілька визначень. Однак як християни ми сповідуємо, що Ісус Христос — Господь, тому що з огляду на те, Ким Він є і що Він здійснив, ми зобов’язані цілковито бути відданими Йому, з любов’ю служити Йому та вірно Йому коритися.

Усі християнські групи визнають істину, що Ісус — Господь, але баптисти надають цій істині особливого наголосу. Баптисти вірять, що Ісус є єдиним Господом життя. Вони не визнають жодної людини чи установи господом над окремими християнами або над церквами. За це переконання баптисти, подібно до перших християн, зазнавали переслідувань як від державної, так і від релігійної влади.

Важливість баптистської відданості верховенству Христа як Господа

Чому баптисти так твердо тримаються виняткового верховенства Христа як Господа? Наша позиція ґрунтується на кількох основних переконаннях, зокрема таких:

(1) Біблія навчає про верховенство Христа як Господа, а баптисти визнають Біблію єдиним письмовим авторитетом у питаннях віри та практики.

(2) Біблійне вчення про компетентність душі вимагає, щоб кожен християнин не схилявся перед жодним остаточним авторитетом, окрім Бога — Отця, Сина і Святого Духа.

(3) Біблійний наголос на компетентності душі випливає з верховенства Христа як Господа.

(4) Новозавітна модель церкви заснована на верховенстві Христа як Господа; лише Він є Головою церкви.

Біблія навчає про верховенство Христа як Господа

Біблія наводить низку причин, чому Ісус є Господом усього. Він — Бог, одна з трьох Осіб Трійці. Ісус сказав: «Я і Отець — одне» (Івана 10:30). Про Ісуса Біблія говорить, що в Ньому «тілесно перебуває вся повнота Божества» (Колосян 2:9, NIV).

Ісус помер на хресті за гріхи світу, а тому гідний усієї хвали й честі як Господь: «Достойний Агнець, Який був заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення» (Об’явлення 5:12).

Ісус воскрес із мертвих, засвідчивши Свою владу над самою смертю. Зустрічаючи воскреслого Христа, ми вигукуємо, як учень Хома: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28).

Ісус вознісся на небо, сидить праворуч Отця, заступаючись за нас, і знову прийде, щоб принести нове небо й нову землю. Перед Ним ми стоїмо в благоговінні та проголошуємо: «Прийди, Господи Ісусе!» (Об’явлення 22:20).

Межі верховенства Христа як Господа

Біблія кількома способами показує всеосяжність верховенства Христа. Вона стверджує, що Ісус є Господом усього творіння: «Щоб перед Ісусовим Ім’ям схилилося кожне коліно — небесних, земних і підземних, — і кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, на славу Бога Отця» (Филип’ян 2:10–11).

Біблія навчає, що Ісус є Господом кожної людини. Багато хто заперечує або не визнає цього верховенства, але для християн воно має центральне значення. Християнське життя фактично починається з визнання, що Ісус — Господь: «Коли ти своїми устами визнаватимеш: “Ісус — Господь”, і своїм серцем віруватимеш, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Римлян 10:9, NIV).

Біблія наголошує, що Ісус є Господом церков. Ісус сказав: «Я збудую Мою Церкву, і брами аду не переможуть її» (Матвія 16:18). А Павло писав про Ісуса: «І все підкорив під Його ноги, і поставив Його над усім за Голову Церкви, яка є Його тілом…» (Ефесян 1:22–23, NIV).

Верховенство Христа як Господа і компетентність душі

Біблія навчає, що верховенство Христа як Господа є безпосереднім. Жодна людина чи установа не повинна намагатися привласнити владу Ісуса над християнином. Звичайно, люди можуть здобувати розуміння і корисні настанови від інших, але лише Ісус має остаточну владу над християнином.

Покликання бути учнем Ісуса передбачає здатність пізнавати волю Ісуса Христа як Господа і йти за нею. Біблійне вчення про компетентність душі вказує, що люди мають даровану Богом здатність пізнавати й виконувати Божу волю. Люди не є маріонетками. Творець дав їм свободу та відповідальність вибору.

Баптисти протистояли спробам окремих людей, державних посадовців і релігійних організацій диктувати послідовникам Ісуса, у чому полягає Його воля. Баптисти наполягають, що кожна людина має спроможність і відповідальність пізнавати волю Ісуса як Господа та йти за нею. Як проголосили перші учні: «Бога треба слухатися більше, ніж людей!» (Дії 5:29).

«Лише Христос є Царем і Законодавцем церкви та совісті».
Джон Сміт (нар. бл. 1570? — пом. 1612)
Англієць, він був пастором-засновником першої англійської баптистської церкви в Амстердамі у 1609 році. Цю цитату взято з віросповідної заяви, у підготовці якої він відіграв провідну роль.

Верховенство Христа як Господа вимагає релігійної свободи

Верховенство Христа як Господа означає, що люди й церкви повинні бути вільними від примусу з боку держави або релігійних організацій у духовних і релігійних питаннях. Баптисти завжди засуджували такі спроби примусу, проголошуючи, що лише Ісус є Господом. За цей опір баптисти нерідко платили високу ціну.

Наприклад, на початку XVII століття англійський король Яків I заявляв, що він є главою як Англіканської церкви, так і держави. Він вимагав, щоб усі церкви підкорялися його волі. Баптистський пастор Томас Гелвіс написав книгу під назвою «Коротка декларація про таємницю беззаконня», у якій наполягав, що король не має права диктувати людям і церквам, у що їм вірити.

Гелвіс надіслав примірник книги королю Якову з особистим написом, у якому заявив: «Король — смертна людина, а не Бог, і тому він не має влади над безсмертними душами своїх підданих, щоб установлювати для них закони й постанови та ставити над ними духовних володарів». За це проголошення біблійної істини король ув’язнив пастора, і той помер у в’язниці, відмовившись визнавати будь-кого, крім Ісуса, Господом церков.

Верховенство Христа як Господа і новозавітна церква нероздільні

Що означає для окремих християн і для церков, до яких вони належать, перебувати під верховенством Христа як Господа? Насамперед це означає визнавати Христа Господом. Церква належить Христу, а не їм. Він є Головою церкви; вони — ні. Не вони повинні правити церквою; нею править Христос.

Крім того, кожен член церкви повинен усвідомлювати, що під верховенством Христа як Господа він або вона має можливість і відповідальність брати участь у прийнятті рішень щодо церкви. Такою є новозавітна модель церкви. Люди ухвалюють рішення щодо церкви, до якої належать: хто буде дияконами й пастором, як витрачатимуться десятини та пожертви і в якій будівлі збиратиметься церква. Проте кожне таке рішення слід приймати у світлі того факту, що Ісус є Господом церкви.

Так само усі члени тіла Христового несуть відповідальність за рішення церкви. У новозавітній церкві немає ієрархії. Жоден пастор, рада дияконів чи будь-яка інша особа або група не повинні панувати над церквою (1 Петра 5:3). Лише Ісус є Господом — кожної людини і всієї церкви. Через молитву та шанобливе обговорення в атмосфері спільноти любові члени церкви повинні прагнути пізнати думку Христа.

Підсумок

Верховенство Христа як Господа є основоположною християнською доктриною. Для баптистів вона має особливе значення і пов’язана з іншими ключовими баптистськими переконаннями: авторитетом Біблії, компетентністю душі, релігійною свободою та розумінням того, якою має бути церква, побудована за зразком новозавітних церков.